На фото – лише невелика частина спікерів та учасників форуму “Боротьба з туберкульозом в Україні – можливості програми медичних гарантій (ПМГ) та нові моделі взаємодії.” (дистанційно взяли участь майже 300 стейкхолдерів).

Разом з колегами з НСЗУ Dmytro Samofalov Tatiana Boyko Ruslana Dutchuk та представниками передових закладів як первинки Андрій Нечипорук (звичайний районний центр сільської області – Шепетівка), так і єдиного регіонального центру Наталия Гранкина (Дніпровщина) наголосили на стратегічному курсі державної політики в сфері протидії ТБ, що полягає у переході на переважно амбулаторні моделі надання медичної допомоги в цій сфері.

Звісно, у комплексній взаємодії сімейних лікарів як з лікарями- фтизіатрами, так і з громадським сектором та соціальними службами.

Як відомо, з 1 квітня 2021 року впроваджено новий пакет ПМГ 2021- СУПРОВІД лікування ТБ на первинній ланці.

Встановлює діагноз ТБ, призначає схему лікування – лікар фтизіатр.

А от супроводжує лікування на амбулаторному етапі – лікар первинки.

Тобто додатково до коштів, які сімейний отримує за медичні послуги згідно укладеної з пацієнтом декларації, протягом 4-5 місяців супроводу лікування сімейні лікарі додатково отримують 775 грн *0, 75, та у фінальному місяці, у якому встановлено виліковуваність пацієнта — 2*775 грн, тобто 1550 грн.

Стратегічний фокус на сімейну ланку, спрямований на раннє виявлення, ефективний скринінг на ранній етапах, настороженість сімейних лікарів щодо ТБ, на вчасну діагностику, і, як наслідок – ефективне лікування – основний фактор подолання епідемії.

За пакетом супроводу контрактовано 443 надавачі ПМД, вже сплачено за конкретний супровід конкретних пацієнтів 2,5 млн гривень.

Хто як не сімейний лікар, що комплесно курує пацієнта і знає (має знати) про нього усе, може ефективно супроводити (СУПРОВОДИТИ) амбулаторне (на дому) лікування ТБ, що переважно полягає у дистанційному контролі щоденного прийому протитуберкульозних препаратів.

Зазначена стратегія – єдиний вірний спосіб вирішити проблеми держави і суспільства в сфері ТБ; епідемії, що, нажаль, розповсюджена у країні перш за все через пізнє виявлення і невиправдане довготривале (іноді – 24 місяці, два роки!) стаціонарне лікування, що все ще подекуди по факту є утриманням.

Хочу подякувати Olya Klymenko Ольга Павлова за організацію, Лилия Гудзь Куликовская за модерацію та всім учасникам за якісно відпрацьований захід.

Разом з тим є розуміння щодо більш тісної та проактивної комунікації з суспільством щодо роз’яснення питання безпечності пацієнта з ТБ без бактерієвиділення для оточуючих, та єдино правильній моделі переходу все більшої частини вчасно виявлених пацієнтів на амбулаторні моделі лікування.